література 50-60 років

література 50-60 років

Поряд з інтенсивним розвитком реалізму в літературі 50—60-х років продовжували жити певні традиції романтизму. Марко Вовчок і Ю. Федькович розгортали деякі конфлікти в руслі саме цих традицій. Наділені надзвичайними пристрастями, герої оповідань "Максим Тримач", "Побратим", "Люба-згуба" — це романтичні характери, що ведуть гостру, непримиренну боротьбу. 50— 60-ті роки висунули ряд багатьох послідовників і продовжувачів Шевченка. Гуманістичні мотиви звучать в байках Л. Глібова і співомовках С Руданського, викривальний пафос проймає лірику Ю. Федь-ковича, М. Шашкевича. Патріотичні ідеї висловлював у своїх поезіях П. Куліш.

Литература 50-60 г.г. Давно отцами стали дети, Но за всеобщего отца Мы оказались все в ответе, И длится суд десятилетий, И не видать еще конца. А. Твардовский. 2 слайд. Описание слайда: «Оттепель» «То было странное и обманчивое советское время, когда после нескольких десятилетий сплошного обморожения вдруг что-то начало таять, капать и осыпаться с монументов государственной доблести. (А.Гольдштейн Прощание с Нарциссом). 3 слайд. Стилистически обогатила литературу 50-60- х годов. Исповедальные монологи, молодёжный сленг, телеграфный стиль. 15 слайд. Описание слайда: «Городская проза» 1969 год. Повесть «Обмен» 1976 год.

"Література, - писав митець, - так як і наука сьогочасна, повинна бути робітницею на полі людського поступу, її тенденція і метод повинні бути наукові. Вона громадить і описує факти щоденного життя, вважаючи тільки на правду, не на естетичні правила, а заразом аналізує їх і робить з них висновки, - се її науковий реалізм; вона через те вказує хиби суспільного устрою там, де не все може добратися наука (в житті щоденнім, в розвитку психологічнім страстей та нам'єтностей людських), і старається будити охоту і силу в читателях. до усунення тих хиб - се її поступова тенденція". (Фра.

Литература 50-60-х годов. Революционно-демократический лагерь. Период: XIX век. автор: Всемирная История. В 50-е годы журнал «Современник» объединял вокруг себя крупнейших демократических и либерально настроенных писателей. К концу 50-х годов писатели умеренного направления окончательно порывают с журналом, и он становится органом революционной демократии. Идейным руководителем журнала стал Чернышевский. Революционно-демократический лагерь в литературе представляли также Герцен, Добролюбов, Некрасов, Салтыков-Щедрин.

Література воєнних років здебільшого зосередила свою увагу не на новаторстві та експерименті. Передусім змінилася роль автора, який перетворювався із спостерігача на свідка та учасника подій. З надзвичайною силою література воєнних років піднесла образ Матері, поєднавши в ньому і тему жінки-матері з її болями, стражданнями, вболіваннями за долю дітей, і тему матері-України, яка чекає своїх синів-визволителів. Цей величний образ відтворено в поезії М. Рильського («Слово про рідну матір»), П. Тичини («Матері забуть не можу»), А. Малишка (цикл «Україно моя»), оповідань О. Довженка («Мати»), Ю. Яновського («Син»), П. Панча («Мати»), В. Козаченка («В дорозі») та творів багатьох інших письменників.

У середині 50-х років під керівництвом М.Амосова було започатковано теоретичну розробку нових метолів хірургічною лікування серцевих захворювань, які відразу ж були запроваджені в практику. Слайд #16. Процеси лібералізації, що широко розгорнулися в країні за часів перебування при владі М.Хрущова, не могли не торкнутися і гуманітарних наук. Попри зменшення загальної кількості театрів у республіці (з 80-ти в 50-і роки до 60-ти в середині 60-х років), число театральних глядачів помітно збільшилося. Мало кого могла лишити байдужим блискуча гра справжніх майстрів своєї професії – А.Бучми, В.Добровольського, Ю.Лаврова, И.Ужвій, Ю.Шумського.

+ В 50—60-ті роки XIX століття українська література йшла, в основному, шляхом реалізму. Українська проза цього періоду позначена різноманітними жанрово-стильовими пошуками. Дебютує в жанрі оповідання Марко Вовчок, пізніше з'являється соціальна її повість "Інститутка". Письменник звертається до психологічного аспекту в зображенні конфлікту. У його прозі переважають теми з жовнірського та селянського життя, і всі вони здійснені в оповідній манері. Поряд з інтенсивним розвитком реалізму в літературі 50—60-х років продовжували жити певні традиції романтизму. У романтичному аспекті подають письменники й епізоди минулого ("Кармелюк", "Невільничка" Марка Вовчка, "Чорна рада" П. Куліша).

Самым ярким явлением в литературе 50-60-х гг. было возрождение традиций чтения поэтами своих стихов с эстрады (Р. Рождественский, Б. Ахмадулина, Е. Евтушенко, А. Вознесенский). Их выступления собирали полные залы слушателей. Лирика как наиболее личностный род литературы лучше выражала новый взгляд, чаяния советских людей, ощутивших себя свободными.

Советская литература сделала новый значительный шаг вперед в своем развитии. Писатели, следуя ленинскому принципу партийности литературы, развернули борьбу на два фронта, с одной стороны, против очернительской тенденции, нигилистического охаивания советской действительности, с другой — против приукрашивания, облегченного изображения жизни. Борьба советских людей за подъем сельского хозяйства раскрывается в них как всенародное движение, жизнь в городе и деревне связывается в один узел: показывается помощь рабочего класса колхозам и совхозам, забота партии о подъеме сельского хозяйства.

Литература 50-х годов качественно значительно улучшилась, в связи со смертью Сталина в 1953 году и возникновением периода «оттепели», в который были реабилитированы многие авторы. Возникло две тенденции: творчество в направлении «искусства для искусства» и борьба среди писателей за каноны соцреализма. Далее вышли сборники «Третий снег» (1955), «Шоссе энтузиастов» (1956), «Обещание» (1957), «Стихи разных лет» (1959), «Яблоко» (1960). Обращает на себя также поэзия Беллы Ахмадулиной, с особой проникновенный манерой чтения в духе А. Ахматовой и М. Цветаевой. Андрей Вознесенский и Булат Окуджава (с конца 50-х) каждый занял свою нишу.

Література 60-х років. Помітним явищем культурного життя став вихід у світ низки фундаментальних праць: багатотомної "Української радянської енциклопедії", шеститомної "Історії українського мистецтва", "Шевченківського словника", "Словника української мови" Б. Грінченка. Борис Тен збагатив українську культуру перекладом гомерівських поем "Іліади" та "Одіссеї", М. Лукаш здійснив майстерний переклад українською мовою "Фауста" й "Декамерона" знайомили українського читача з класичними й сучасними творами європейської і. Пік „відлиги" для України припав на кінець 50 - початок 60-х рр. Це видно особливо виразно на результатах книговидавничої справи.

Урок української літератури в 11 класі з використанням інтерактивних прийомів, а саме: прийому "Рафт", інтерактивної стратегії "Інсерт", прийому "Фішбоун", з переглядом уривка з фільму "Тіні забутих предків" Сергія Параджанова, а також документального фільму "Шістдесятники" (Ютуб). Інтерактивні матеріали на урок Українська література скачати.

60-ті роки - час виникнення нових продуктивних тенденцій в літературному процесі, піднесення загально-художнього, інтелектуально-філософського рівня в мистецтві, час творчого оновлення, третього цвітіння старших майстрів пера, приходу нової хвилі в поєзії, прозі критиці. Ліна Костенко. Дівчинці з провінційної вчительської сім'ї, що народилася 19 березня 1930 року в містечку Ржищеві на Київщині, судилося круте духовне сходження. У кінці 40-х років вступила до Київського педагогічного інституту, розчарувалася його гнітючо-задушною атмосферою і вбогим інтелектуальним рівнем викладання. З 195.